Щелепно-лицьова хірургія — розділ хірургії, яка спеціалізується на лікування запальних процесів, травматичних пошкоджень та косметологічних вад обличчя.
Обличчя людини — це її візитна картка у суспільстві. Лице необхідне для розмови та харчування. Майже кожен з нас мав хоч якусь травму обличчя в житті або знає того, хто мав таку. Зазвичай травма виникає унаслідок нещасних випадків у побуті чи виробництві, під час занять спортом, дорожньо-транспортної пригоди та побутових конфліктів.
Однією з найпоширеніших серйозних травм обличчя є перелом кісток лицевого скелета. Перелом може бути нижньої щелепи, верхної щелепи, піднебіння, вилицевої кістки, вилицевої дуги, орбіти окремо чи в комбінації цих кісток. Травми кісток обличчя можуть порушити здатність розмовляти, ковтати, пережовувати, погіршують зір та можливість дихати.
Зубний біль. Відвічна проблема
На ринковій площі середньовічного містечка пишно одягнений шарлатан вихваляється, що може безболісно вирвати зуб. Його спільник, удаючи, ніби вагається, виходить уперед. «Лікар» робить декілька маніпуляцій у роті «хворого» і за мить демонструє всім закривавлений зуб. Незабаром довірливі городяни, котрі страждають від зубного болю, розстаються зі своїми зубами, а заодно і з грішми. Бій барабанів і голос труб заглушують їхні крики, щоб не відлякувати інших «клієнтів». Через декілька днів у жертв може з’явитись небезпечне нагноєння, однак шарлатан і його спільник вже будуть далеко.
СЬОГОДНІ мало хто вдається до послуг таких пройдисвітів. Сучасні лікарі-стоматологи можуть легко втамувати зубний біль і навіть запобігти втраті зубів. І все ж багато людей боїться йти до дантиста. Подивімося, як лікарі навчилися знімати біль у своїх пацієнтів. Це допоможе нам ще більше цінувати досягнення стоматології.
Після застуди карієс зубів — чи не найпоширеніше захворювання у світі. Ще з сивої давнини люди мучилися через зубний біль. З образних слів царя Соломона можна побачити, що в стародавньому Ізраїлі старші особи втрачали зуби і відчували через це дискомфорт (Екклезіяста 12:3).
Не оминає нікого
Зубний біль не щадив навіть вельмож. Один гість з Німеччини, запрошений до англійського двору, побачивши чорні зуби королеви Єлизавети I, написав, що на цю «ваду страждає чимало англійців, оскільки вони споживають надто багато цукру». У грудні 1578 року королеву днями й ночами мучив зубний біль. Лікарі пропонували їй вирвати хворий зуб, однак вона відмовлялась, імовірно, боячись болю. Щоб додати Єлизаветі сміливості, лондонський єпископ Джон Айлмер погодився, аби йому на очах у королеви вирвали зуб (очевидно зіпсутий). Який же благородний учинок! Адже цей старий чоловік мав лише кілька зубів.
У ті часи, щоб вирвати зуб, простий люд звертався до перукарів або ж до ковалів. Згодом, коли люди ставали більш заможними і могли купувати собі цукор, зуби в них псувалися швидше. Тож зростала потреба у фахівцях, які могли б вправно усувати причину болю. У результаті деякі лікарі, зокрема хірурги, зацікавились проблемою лікування хворих зубів. Їм довелось починати з нуля, оскільки фахівці з виривання зубів ревно берегли свої професійні таємниці. До того ж книжок зі стоматології майже не було.
Король Людовик XIV, який правив у Франції приблизно через століття після Єлизавети I, страждав від зубного болю більшість свого життя. У 1685 році йому з лівого боку щелепи вирвали всі верхні зуби. Дехто стверджує, що через зубну інфекцію короля в історії Франції відбулись драматичні події. Власне того року король скасував Нантський едикт, який гарантував французьким громадянам свободу віросповідання. Це породило хвилю жорстокого переслідування релігійних меншин.
Початки сучасної стоматології
Розкішний стиль життя Людовіка XIV сильно впливав на паризьку еліту. Він став поштовхом для розвитку стоматології. Щоб мати успіх у суспільстві і при дворі, потрібно було модно виглядати. Тому чимало заможних городян прагнуло зробити собі зубні протези. Їх одягали не стільки для їди, скільки для краси. Так з’явились стоматологи. Вони почали задовольняли потреби еліти. У Парижі видатним дантистом був П’єр Фошар, який став хірургом, служачи у французькому військово-морському флоті. Він критикував тих лікарів, котрі не бачили нічого поганого в тому, щоб вириванням зубів займалися перукарі та шарлатани. Саме Фошар першим назвав себе хірургом-дантистом.
Фошар не тримав у секреті своїх досягнень і 1728 року видав книжку, в якій поділився досвідом у лікуванні зубів. Його стали називати Батьком сучасної стоматології. Він першим запропонував хворим сідати у спеціальне крісло, а не на підлогу, як це було раніше. Фошар не лише винайшов п’ять інструментів для виривання зубів і стоматологічні бори, але й навчився закривати дірки в зубах. До того ж він придумав, як пломбувати зубні канали і прикріпляти до коренів зубів коронки. Зубні протези, які він робив зі слонової кістки, мали пружину, котра утримувала верхній ряд штучних зубів на місці. Саме завдяки Фошару стоматологія перетворилася на галузь медицини. Його ідеї поширились навіть в Америці.
Зубний біль докучає першому президенту США
Іншою жертвою зубного болю став американський президент Джордж Вашингтон, який жив сто років після Людовика XIV. Починаючи з 22-літнього віку, йому майже щороку виривали по одному зубу. Зубний біль надокучав йому і під час Війни за незалежність. Тоді він був головнокомандуючим армії повсталих колоній. Коли ж 1789 року Джорджа Вашингтона обрали першим президентом США, у нього майже не було зубів.
Вашингтон також зазнавав емоційних страждань через незручні протези і через те, що втрата зубів спотворила його обличчя. Президент глибоко усвідомлював, що, будучи обличчям нової нації, він мусить добре виглядати. У ті часи протези не виготовляли за допомогою зліпків, їх вирізали зі слонової кості, отож такі протези було важко фіксувати у роті. Англійські джентльмени стикнулися з подібною проблемою, що й Вашингтон. Аби не показувати свої штучні зуби, вони намагалися не сміятись надто голосно. Говорять, що саме цим пояснюється стримана манера англійців жартувати.
Чутки про те, що Вашингтон носив дерев’яні зубні протези, швидше всього неправдиві. Його штучні щелепи були зроблені з людських зубів, слонової кості, свинцю, але аж ніяк не з дерева. Дантисти, мабуть, отримували зуби від розкрадачів могил, або ж від торговців, які йшли за армією і виривали зуби в мертвих солдат або в тих, хто помирав на полі бою. Тож протези були доступні лише багатим людям. Однак у другій половині XIX століття ситуація змінилась. Цьому посприяло винайдення процесу вулканізації. З його допомогою отримували гуму. Її брали за основу для протезів. Хоча дантисти Вашингтона використовували передові досягнення свого часу, все ж вони не до кінця розуміли причину зубного болю.
Справжня причина зубного болю
З давніх-давен люди думали, що зубний біль спричиняють маленькі черви. Ця теорія проіснувала аж до початку XVIII століття. У 1890 році Віллебі Міллер, американський стоматолог, який працював у Німеччині в Берлінському університеті, встановив головну причину зубного болю. Він з’ясував, що певний вид бактерій особливо швидко розмножується під впливом цукру і виробляє кислоту, яка роз’їдає зубну емаль. Але як же запобігти псуванню зубів? Вирішити цю проблему допомогло несподіване відкриття.
Протягом десятиліть стоматологи в Колорадо (США) ламали голову над тим, чому в цьому штаті так багато людей має почорнілі зуби. Врешті-решт з’ясувалося, що причиною був надмір фторидів у воді. Проте вчені, котрі досліджували проблему в Колорадо, випадково зробили ще одне відкриття. Воно також посприяло запобіганню зубного болю. У людей, що виросли в місцевості, де у воді бракує фторидів, зуби псувалися ще більше. Фториди, які зазвичай містяться у питній воді, входять до складу емалі. Якщо люди, котрі п’ють воду з малою концентрацією фторидів, отримуватимуть достатню кількість цих сполук, їхні зуби псуватимуться на 65 відсотків менше.
Отже, таємницю зубного болю було розкрито. Здебільшого його спричиняє карієс, який виникає через споживання солодощів. Фториди можуть допомогти запобігати цій проблемі. А втім, вони не замінять належного догляду за ротовою порожниною. Зуби необхідно ретельно чистити щіткою та зубною ниткою.
Врешті безболісне лікування зубів
До того як винайшли знеболювальні засоби, лікування зубів завдавало пацієнтам страшного болю. Дантисти вичищали гострим інструментом зіпсуту тканину зуба, а потім заливали в дірку розплавлений метал. Інфіковану тканину зуба лікарі припікали розпеченим залізним дротиком, який проштовхували в кореневі канали. Перш ніж були винайдені спеціальні інструменти і знеболювальні засоби, виривання зубів також спричиняло жахливі муки. Люди йшли на ці тортури лише тому, що жити з болем було ще гірше. Протягом століть для знеболення використовувались такі рослині препарати, як опіум, марихуана та настій з мандрагори, але вони лише частково притуплювали біль. Чи настане час коли дантисти врешті-решт лікуватимуть без болю?
У 1772 англійський хімік Джозеф Прістлі вперше отримав закис азоту, або веселящий газ. Знеболювальні властивості цього газу зауважили відразу, однак в медицині його почали використовували лише в 1844 році. Десятого грудня того року Хорас Уеллс, зубний лікар з Гартфорда (штат Коннектикут, США), відвідав лекцію, під час якої людей розважали веселящим газом. Уеллс помітив, що під дією цього газу один чоловік, поранивши ноги об важкі лави, зовсім не відчував болю. Хорас був співчутливою людиною і глибоко переймався тим, що йому доводилось завдавати болю своїм пацієнтам. У нього відразу з’явилась ідея використати закис азоту для анестезії. Проте спершу він вирішив випробувати його на собі. Наступного ж дня Уеллс сів у крісло і почав вдихати газ доти, доки не втратив свідомість. Після цього його колега видалив йому зіпсутий зуб мудрості. Нарешті було відкрито добу безболісної стоматології*!
Відтоді методи лікування зубів постійно покращувались. І сьогодні візит до стоматолога більше не вселяє жах.
[Примітка]
Сьогодні місцева анестезія більш поширена, ніж застосування закису азоту.
[Ілюстрація на сторінці 28]
Протез зі слонової кістки, який належав першому президенту США, Джорджу Вашингтону.
[Відомості про джерело]
Courtesy of The National Museum of Dentistry, Baltimore, MD
[Ілюстрація на сторінці 29]
Так художник зобразив першу стоматологічну операцію із застосуванням закису азоту для знеболення, 1844 рік.
[Відомості про джерело]
Courtesy of the National Library of Medicine
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 27]
Courtesy of the National Library of Medicine
Відомі щелепно-лицьові хірурги
- Бернард Девошель — французький щелепно-лицьовий хірург Амьенского Університетського госпіталю, який в листопаді 2005 року успішно здійснив перший трансплантацію особи для Ізабель Дінор .
- Люк Чіканна [ en ] — французький щелепно-лицьовий хірург, який реконструював особа Тревора Ріса-Джонса [ en ] , який отримав пошкодження при ударі під час автокатастрофи, де загинула принцеса Діана.
Немає коментарів:
Дописати коментар